Їдемо. За водієм сидить жінка років 65, бурмоче російською: — Не дадут никак Донбасу жить.Чего туда лезть. Людей убивать.. Маршрутка зупиналась. Водій відчинив двері…

Текст подано нижче без змін.

Луцьк. Маршрутне таксі зупинилось, щоб забрати пасажирів.

Серед них хлопчина у старому камуфляжі з величезною дорожньою сумкою. Обличчя втомлене, але щасливе. Видно, що їде додому.

Простягає водієві 3 гривні за проїзд.

— Хлопче, те що ви робите для нас ціни немає. Забери гроші.

А мамі на подарунок маєш?

Боєць усміхнувся:

— Все добре. І мамі і сестричці купив.

— Дивись. Якщо потрібно, не соромся!

Їдемо. За водієм сидить жінка років 65, ніби про себе, але щоб всі чули бурмоче російською:

— Не дадут никак Донбасу жить.Чего туда лесть.Людей убивать..

Маршрутка зупиналась. Водій відчинив двері, зайшов до салону, взяв незадоволену пані під руку простягнувши 3 гривні.

— Шановна, мені здається, що ви сіли не в ту маршрутку. Нам з вами не по дорозі.

І дуже ввічливо спровадив її з салону. Повернувся до пасажирів і ніби виправдовуючись, сказав:

— У мене син загинув на Донбасі, а в дружини серце не витримало…

Джерело: Волинські новини

Залишити відповідь

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Їдемо. За водієм сидить жінка років 65, бурмоче російською: — Не дадут никак Донбасу жить.Чего туда лезть. Людей убивать.. Маршрутка зупиналась. Водій відчинив двері…