Віршована притча «Два Хрести». Про те як важливо нести кожному свій хрест.

Шляхом життя ішли два пішоходи —
Важкі хрести лежали на плечах.
— О Господи! Дай трішечки свободи —
Упав один і з болем закричав.

— Молю тебе, зроби тягар мій легшим,
Бо я, уже на ноги не зведусь!
Господь почув, одразу ж хрес поменшав,
А інший чоловік змовчав, чомусь.

Так певний час плелися подорожні,
Та перший знов молитися почав:
— Занадто важко йти, я вже не можу!
Отець і тут у допомозі став.

Тягар здрібнів, вмістився на долоні
І далі був би веселішим шлях,
Та враз, його перетяла безодня…
А у скитальців, лиш хрести в руках.

Один, свій хрест, поклавши через прірву,
Молитву Богу склав і перейшов…
А другий, все ні як не міг повірить,
що він щось втратив, а не щось знайшов.

Автор: Алла Мініна

Джерело: Доброта

Залишити відповідь

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Віршована притча «Два Хрести». Про те як важливо нести кожному свій хрест.