Андрути від пані Стефи

За переписами Пані Стефи.

Андрути – це вам не якісь там “перемащені вафлі”.

Якщо ви живете десь у Львові чи околицях, то пояснювати що таке андрути вам не треба, ви і без мене все вмієте і знаєте. Але яким було моє здивування, що, приміром, в Чернівцях і Франківську, при всій спільності традицій, цього слова не знають. Їсти – знають, а слово – ні.

То що ж за звір такий “андрути”?  Якщо дуже грубо, то це тонкі вафлі, перемащені всіляким смачним і різноманітним. І це не просто “вафлі із згущиком”, це значно цікавіше.

Трошки історії “для загального розвитку”.

Оскар Пішінґер, спадкоємець знаменитого кондитера Леопольда Пішінґера, придумав та запатентував свій торт в 1880-х роках у Відню. Торт цей – 5 перекладених кавово-горіховим кремом “карлсбадських” облаток-вафель.

І десь в той сам час в кулінарних книжках та записниках господинь з’являються його родичі – польські “андрути калішські” (пишуть, що десь в 1850), і, головне, львівські андрути (теж, думаю, середина 19 ст).

Кажуть, що львівські андрути були “львівською відповіддю” віденському Пішінґеру. Однак, чи було це наслідуванням, чи, як це часто буває, паралельними процесами – я не знаю.

Знимка з сайту про калішські андрути andruty.eu

Поляки зареєстрували свої “Andruty kaliskie” як свій регіональний продукт. Але поверхнева гуглоскопія показує, що в їхній основі гладкі облаткові коржі, майже ідентичні, як “Пішінґер”.

Знову ж таки, я не знаю напевне, чи львівські андрути робилися на гладких коржах, чи на “гофрованих” як тепер. Щось забагато “я не знаю напевне” на цей текст, вам не здається?

Етимологічно виглядає так, що „andrót” -> „on(d)rót” (із вставленим d) -> походить із німецької Ohne + Rot -> без рум’янцю, без підпікання. Тобто йдеться про білі облаткові листки, підсушені, але не присмажені.

В нас вдома (як і в багатьох старих кулінарних книжках) андрутами називали і самі вафельні листи, і тортик з них. А ще, в часи дефіциту всього, моя бабуся називала андрутами навіть звичайні фабричні вафлі типу “переяславські” чи “артек”.

Але поговорімо про прикладну сторону адрутознавства, тобто про переписи.

А їх є безліч, принаймні в тій частині нашої історії, що стосується львівських андрутів. Бо львівські господині вважали своїм святим обов’язком взяти класичний перепис і додати чогось свого, щоб її андрути були інші (і, безумовно! ліпші), аніж сусідчині. То ж і переписів андрутів в нас – як зірок на небі.

Наважливіше в андрутах це хрумкість, отже треба, щоб андрутові коржі не розмокали від крему. Бо тоді, замість фантастичного хрумкого тортика ми дістанемо розлізлий мокрий папір. Саме тому, крем в андрутах зазвичай масляний, дуже часто – із вареним згущиком. Ну і з всілякими додатками – меленими горіхами, какао, зефіром, безе, мармеладом, кокосовим кремом, кавою, коньяком, зрештою.

В будь якому випадку треба пильнувати щоб крем не був мокрим – наприклад сирковий чи сметанковий не дуже підійдуть, бо мають забагато вологи. Але, наприклад, можна перемастити андрути густою конфітурою – кілька таких шарів завжди зроблять добре нашому тортику.

Ось вам кілька моїх улюблених комбінації перемащувань на андрути (припускаємо, що маємо 9 шарів, а такі пачки у нас є зазвичай в продажу) – 3 шари масляно-згущико-кавового крему + 3 шари абрикосової конфітури, вимішаної з грубосіченим горіхом + 3 шари масляно-згущико-кавового.  Верх і боки обмазати кремом і обсипати дрібнотертими горіхами.

або

3 шари масляно-згущикового крему з келішком коньяку + 3 шари розтертого до однорідності зефіру + 3 шари масляно-чоколядового крему. Верх і боки обмазати кремом і обсипати грубо потовченою “безешкою”.

або

весь тортик перемащуємо масляно-цитриновим кремом, в який вмішали дрібносіченого кольорового мармеладу.

або

весь тортик перемащуємо “через раз” чоколядовим  і кокосовим кремами, верх і боки – будь яким з них, і обсипаємо кокосовою стружкою.

або-або-або… Це я до того, що перемастити андрути можна будь-яким кремом, який любите. Лише перед тим, як мастити боки і верх – потримайте хоч би годинку під пресом, щоб коржі склеїлися.

Але не забувайте, що андрути – це завжди тортик, а не просто перемащені вафлі. То ж і ставлення до андрутів поважніше, фундаментальніше – ріжемо як торт, декоруємо як вміємо. Смакуємо з чаєм чи кавою, елеґанцько відвівши мізинця вбік.

А чим перемащуєте андрути ви?

Залишити відповідь

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Андрути від пані Стефи