“Такі не помирають” — сьогодні згадують культового Кузьму Скрябіна

“Він завжди був оригінальним і самобутнім. Це була жива пластична українська мова. Він її такою робив, і ніхто, крім нього, її більше такою не зробить. Він по-особливому відчував звуки, слова. Вони у нього завжди поєднувалися. Ніхто так не зможе. Такого другого Кузьми у нас не буде вже ніколи”, – згадує покійного Андрія Кузьменка співачка Руслана.

Андрій Кузьменко (Кузьма Скрябін) — культовий український співак, лідер гурту “Скрябін”, телеведучий, письменник, продюсер, актор. Загинув 2 лютого 2015 року в ДТП у Дніпропетровській області. Його позашляховик повертався з гастролей, зіткнувся з молоковозом і виїхав на зустрічну смугу на повороті траси в Криворізькому районі. Після загибелі Кузьми в різних містах відбулися жалобні акції, українські музиканти записали декілька треків у пам’ять про Кузьму. Й досі щороку в день загибелі в містах України відбуваються заходи пам’яті про співака, на яких співають його пісні.

“Андрій був одним із перших, хто почав формувати стильну українську музику. Це була унікальна електронна музика, з якою він дуже вдало експериментував. Вона мала особливий настрій, стан. Кузьма 90-х років дуже відрізнявся від того, що тоді було. Багато хто тоді експериментував з електронною музикою, але Кузьму неможливо ні з ким сплутати. Він умів зробити атмосферу, збуджував простір – простір навколо нього просто бринів. Мені навіть із моєю “дикою енергією” було поруч із ним і дуже екстремально, і водночас комфортно”, – ділиться з ТСН Руслана.

“Я пригадую, як ми останній раз пили чай у нього вдома. Він знав, що я дуже люблю трав’яні чаї, і подарував мені багато свіжої м’яти і меліси. З тим, що обірвалося його життя, обірвалися і наші плани. Я планувала робити разом з ним пісні, і ми домовилися про це, але події відклали роботу над моїм новим альбомом, у якому він мав брати активну участь. Кузьма назавжди залишиться у пам’яті. Ця смерть – фатальна помилка. Вона не для нього. Такі, які він, не помирають”.

Українці знають “Скрябіна” за популярними хітами “Старі фотографії”, “Люди я кораблі”, “Сам собі країна”, “Маршрутка”, “Танець пінгвіна”, “Бультельєр”, “Чорнобиль форева”, “Кинули”, “Мам”, “Дельфіни”, “Мовчати”.

“Якось ми виступали на передвиборчих концертах. Я працювала на площі, “Скрябін” — поряд у палаці культури. Відігравши виступ, я пішла переодягатися у палац. І раптом чую, що грає “Скрябін” і починається пісня “Мовчати”. А я встигла зняти спідницю, стою у чорних колготах в сіточку, черевиках та довгій чоловічій сорочці. Мене ніхто не міг зупинити, я кидаю все і кажу: “Там “Скрябін”, там наша пісня. Я побігла”. А мені : “Іро, куди ти, ти ж в одних колготах!”. Я кажу: “Нічого, це круто”. Біжу по коридорах, розумію що він тільки-но почав співати, йде вступ, я вибігаю на сцену, він мене не бачить і починає. Я з-за спини починаю йому відповідати свою партію наживо. Він не очікував. Падає на коліна і підспівує. За ним падаю на коліна я. Ми настільки любили співати цю пісню разом”, – розповіла співачка Ірина Білик.

Крім творчої діяльності, Андрій Кузьменко мав активну громадянську і політичну позицію, яку відкрито висловлював, не боявся критикувати владу. Постійно допомагав бійцям АТО фінансово. Спілкувався в лікарнях з бійцями. Свої поїздки в АТО не афішував. 8 лютого, за 2 днів, до загибелі, планував туди черговий візит.

“В хлопців там сідають батарейки. Не розуміють, що відбувається. Навіщо для антитерористичної операції мобілізувати країну? Очевидно, розбиратися ніхто не хоче і влада має свої види на то всьо. Ідіотська ситуація. За який хрєн скільки народу загинуло? Що стосується мене, то з моїми грижами — я вояк відносний. Краще тут зароблю грошей і відвезу бійцям”, – говорив Кузьма в останньому інтерв’ю під час візиту в Кременчук на Полтавщині.

Також зняв відео із зверненням до народних депутатів. Їздив дорогами України і коментував те, що бачить за вікном. Зокрема, ями, затопленість, відсутність ремонту. Критику влади переносив і на пісні, зокрема, “Я злий”, “Кинули”, “Історія”.

“Коли я ще працювала репортером, робила репортажі про зірок. Так телефон Кузьми і зберігся. Якось він мені зателефонував і почав зі мною спілкування, наче ми знайомі 10 років і найкращі із ним друзі. Він мені каже: “Соломійко, тут така справа. У Львові хочуть закрити Вернісаж”. Це таке культове місце у Львові для мистецтвознавців”, – згадує телеведуча Соломія Вітвіцька.

“Я завжди дивувалась, наскільки він був чесним, принциповим. До чергових виборів ми робили матеріал, шукали артистів, які підтримуватимуть чи ні тих чи інших політиків. Мене “Скрябін” здивував чіткою позицією. Він сказав, що свого часу через контракт він був змушений виступати за одну політичну силу (підтримував Партію регіонів. За словами Кузьменка, його змусило керівництво телеканалу, де тоді працював. – Gazeta.ua). Він тоді дуже поплатився іміджем, це був договір із сумлінням. Потім вирішив, що ніколи більше не буде підписувати щось схоже і підтримувати жодних політиків”.

“Я завжди, коли перебуваю у Львові, кожного тижня стараюся приїхати до Андрія на цвинтар. Ми з ним багато спілкуємося, іноді сміємося, буває, сумуємо. З кожним приїздом до Андрійка все більше відчувається, що він радіє, посміхається і обіймає тебе. Там справді відчутно, що він живий, сидить біля склепу з бокалом вина, курить, розказує анекдоти, історії та різні речі, які з ним трапилися за ці останні роки”, – каже volynpost.com Богдан Колб, голова луцького фан-клубу “Модна країна”.

Після смерті Кузьми про нього видали кілька книг, зокрема, “Ми, дороги і Кузьма”. Вона описує заснування гурту “Скрябін”, а також старий склад з 1989 по 2002-й роки.

“Здається, ми були друзями – принаймні, з першої зустрічі в моїй гуртожитській кімнаті між нами виник той невербальний контакт (коли особливо не треба нічого пояснювати), що звично виникає поміж друзями. Добре пам’ятаю “макарони” з волосся на його голові. То були часи, коли слова “The Cure” або “The Sisters of Mercy” відразу ставали маяками для ідентифікації “свій-чужий”, – пише в описі до книги Віталій Бардецький.

“Кузьма був “ходячим” протиріччям. Класичний homeboy поєднувався у ньому з легким на підйом мандрівником, який завжди перебував на низькому старті. Без зайвих розпитувань він приходив на допомогу, а потім просто міг продинамити у найважливіший момент. Справжній патріотизм не конфліктував із суперечливими уявленнями про громадянську солідарність, мудрість – із спонтанними “стрьомними” вчинками”.

Співак 21 рік був одружений з художницею Світланою, з якою познайомився в студентські роки. Мають доньку Барбару. Його батьки Віктор та Ольга Кузьменки мешкають в Брюховичах неподалік Львова. Ольга Михайлівна написала книгу на честь сина “Моя дорога птаха”.

“Андрійчик вимагав уваги постійно і від усіх, придумував багато історій, які треба було без тіні усмішки вислухати, розпитати щось. Наприклад, у 5 років він розказував історії про те, як служив у армії. Його ніхто ніколи серйозно не сварив, бо він міг зайтися плачем від образи, а тоді його потрібно було оживляти на руках, дихати на нього, а то завжди було дуже страшно”, – йдеться в уривку з книги.

“Найбільшим щастям у нас із ним були вихідні вдома на килимі. Можна було зі старих іграшок придумувати нові, слухати казки, які йому з Києва присилали дві мої сестри, що на той час навчались у консерваторії. Андрійчик сам сідав біля програвача, ставив пластинку, голка підскакувала – і починалася казка з музичними номерами”, – згадує Ольга Михайлівна дитинство Андрія.

5 цитат Кузьми Скрябіна:

Все, що є серйозного в піснях “Скрябіна”, — алегорія. Тому треба дивитися кліп і читати між стрічок, щоб нас зрозуміти

Патріотичні пісні треба писати весь час, а не тоді, коли треба. Бо тоді це вже спекуляція

Влада мене рахує за міль, яку можна розтерти. Не бачать в мені небезпеки. Як і в усіх. Живуть на іншій планеті, ні з ким не рахуються

Українці завжди вміють вибрати. Таких, які з початку нас з вазиліном, а потім і без. Щоб пожоще. Такий собі садомазохізм в генах

Краще бути оптимістом, який нічого не знає, ніж загинатися і ростити собі горб від того, що навколо самi проблеми

Андрій Кузьменко народився 17 серпня 1968 року в Самборі Львівської області. Пізніше його родина переїхала до міста Новояворівськ, де він і почав свій творчий шлях. Закінчив музичну школу за класом фортепіано. Потім факультет стоматології Львівського медінституту.

Точкою відліку для гурту “Скрябін” стало прийняте 29 червня 1989 спільне рішення учасників групи записати композицію Feel the Pain та її україномовний варіант. У 2000 році став ведучим власного хіт-параду “Гаряча сімка”, який проіснував до 2002 року. Написав книгу “Я, Побєда і Берлін”. Вигнав з гурту кількох учасників, потім зібрав новий склад. З 2003 року Кузьменко протягом десяти сезонів працював телеведучим музичного телепроекту “Шанс” разом зі співачкою Наталею Могилевською. 2009 року створив гурт “Пающіє труси”, допоміг здобути популярність гурту “Дзідзьо”.

Наприкінці січня 2014 року записав пісню, присвячену подіям Євромайдану. Протягом 2014 року допомагав військовим та пораненим у зоні АТО на сході України.

У жовтні 2014-го запустив власне інтернет-радіо під назвою “S.R.A.K.A.—Своє Радіо Андрія КузьменкА”.

Загинув 2 лютого 2015 року в ДТП біля села Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області. На його честь в Луцьку встановили пам’ятник.

 Джерело: Gazeta.ua

Залишити відповідь

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

“Такі не помирають” — сьогодні згадують культового Кузьму Скрябіна